еом

невідм., ж., спец.

Електронна обчислювальна машина – цифрова обчислювальна машина, основні вузли якої реалізовані засобами електроніки; комп'ютер.

••

Вбудо́вана ЕО́М — ЕОМ, що використовується як вузол пристрою для керування та (чи) обробки інформації.

ЕО́М дру́гого поколі́ння — ЕОМ, елементною базою якої були напівпровідники.

ЕО́М зага́льного призна́чення — ЕОМ, зорієнтована на розв'язання широкого кола обчислювальних та інформаційних задач.

ЕО́М пе́ршого поколі́ння — ЕОМ, елементною базою якої були лампи.

ЕО́М п'я́того поколі́ння — ЕОМ, елементною базою якої є надвеликі інтегровані схеми; характеризується застосуванням принципу "керування потоками даних", використанням нових рішень в архітектурі комп'ютерної системи та принципів штучного інтелекту.

ЕО́М тре́тього поколі́ння — ЕОМ, елементною базою якої є інтегровані схеми; характеризується розвиненою операційною системою, що забезпечує роботу в мультипрограмному режимі.

ЕО́М четве́ртого поколі́ння — ЕОМ, елементною базою якої є великі інтегровані схеми; реалізує віртуальну пам'ять, багатопроцесорність, паралелізм виконання операцій.

Інструмента́льна ЕО́М — ЕОМ, що забезпечує процес проектування та налагодження програм або систем.

Керівна́ ЕО́М — ЕОМ, призначена для керування об'єктом, пристроєм, системою, процесом у реальному масштабі часу.

Однокриста́льна ЕО́М — мікро-ЕОМ, виконана на одній великій інтегрованій схемі.

Перифері́йна ЕО́М — а) ЕОМ, що працює під керуванням основної ЕОМ; б) ЕОМ, що виконує допоміжні функції збирання та попередньої обробки інформації.

Персона́льна ЕО́М — ЕОМ, призначена для індивідуального користування.

Портати́вна ЕО́М — ЕОМ, розрахована на те, що її можна переносити вручну і розміщувати для роботи у більш, ніж одному місці.

Сателі́тна ЕО́М — див. перифері́йна ЕО́М.

Універса́льна ЕО́М — див. ЕО́М зага́льного призна́чення.